Жовква, Крехівський монастир, музей Михайла Дзиндри

   В цьому році на травневі свята у Львів приїхало дуже багато туристів, серед них і наші друзі з Києва. Вони запропонували нам проїхатися цікавинками Львівської області. З погодою нам не пощастило, та коли хороша компанія то поганого не помічаєш. Маршрут був запланований так: Жовква-Крехівський монастир-Брюховичі-музей Михайла Дзиндри-Свіржський замок. Зі Львова відчалили о 12 годині дня. Дорога до Жовкви непогана і час летить швидко.

   Жовкву будували італійці. Місто-сонце, з гармонійною забудовою, чітким  плануванням вважалося свого часу одним із найгарніших приватних міст-резиденцій Європи, важливим центром розвитку мистецтва, культури, релігії та друкарства. Станіслав Жолкевський будував не просто замок, а справжню фортецю. Згодом Жовкву уподобав собі у якості резиденції польський король Ян Собєський. Колись тут були арсенал, скарбниця, розкішні зали, працював монетний двір. Тут бували: Іван Мазепа, Петро Перший, Михайло Радзивіл і навіть Наполеон. Крім того, Жовква щедро присипана культовими спорудами на будь-який смак. Ось, наприклад, Василіанський (Крехівський) монастир XVII століття, в який ми подамося згодом. Збереглася також синагога. Кажуть, що вона не лише одна з найбільших у Європі, але стала взірцем для кількох споруд в Тель-Авіві. До речі, неподалік від Жовкви є унікальний пам’ятник Нестерову. Авіатор, винахідник, конструктор Петро Нестеров був першим, кому вдалося здійснити «мертву петлю».

Вічева площа. Центральна площа в Жовкві.

Ми

Жовківський замок – архітектура епохи ренесансу. Знаходиться на цій же центральній площі, Вічевій. Внесено в держ. реєстр культурної спадщини України. Збудований (1594-1606) за проханням Жолкевського. Нажаль зараз замок виглядає далеко не так, як в XVIII ст.

Вхід в Замок.

Центральний двір.

Зараз споруда на реставрації. Кажуть за кілька років має завершитися. Приїжджайте ще.

У XVIII ст. внутрішній двір замку виглядав так (позичив з вікіпедії):

Та сучасний вигляд не відповідає давньому – бракує колон, арок, вишуканих скульптур, рову, що доходив у ширині до 17 метрів, та й сам замок просів у землю на 6—7 метрів.

Швиденько оглядаємо замковий двір (в сам замок не пускають) і виходимо знову на Вічеву площу.

Костел Св. Лаврентія. Там було зачинено, тож потрапити в середину не вдалося.

Ратуша.

Замок.

Цукерня на Вічевій площі. Смачно і дуже дешево. Рекомендую.

Далі ми поїхали в Крехівський монастир. Яка жахлива там дорога. Ми їхали дуже помаленьку і довго. Серпантин між ямами. Жесть.

Головний заїзд.

Дерев’яна церква у монастирі.

В середині церкви

Кутова вежа. Тут розташувався магазин ікон та сувенірів.

Ну хіба не краса?

Екскурсія. Дуже цікаво розповідав.

А у цієї пари сьогодні весілля.

У цій церкві.

Дощило. На об’єктиві краплі води. Гарно тут, спокійно, душевно.

По дорозі в Брюховичі за Ясниською зустріли велосипедистів, які поверталися із 100 кілометрового заїзду.

Храм Володимира та Ольги в Бірках. Нетипова будова церкви для Львівської області, що скажете?

Вигляд в середині.

Після культового поїдання чебуреків у Брюховичах ми подалися в Музей:

Було вже зачинено, 17.07. Але пані Софія нас впустила. Провела міні екскурсію та подарувала відкриточки. Дуже цікавий музей. Рекомендую. Ціна демократична, 10 гривень вхід.

Вхід у музей.

Скульптура Вагітна жінка. Справа пані Софія розповідає про експонати. Дуже цікаво розповідає!!!

Музей в середині.

Скульптура (зелена) Людина чорнобилець.

Подвір’я музею.

У Свіржський замок ми вже не поїхали, так як було пізно, вже зачинено. День був дуже цікавим та насиченим. Дякуємо Леоніду та Каті за компанію та запрошення. Приїжджайте ще.

Я навмисне не пишу історію Жовкви чи монастиря, щоб нікого не перевантажувати інформацією, а кому цікаво, той сам знайде в інтернеті. Інформації дуже багато. Подорожуйте. Наша країна дуже красива!

Stay tuned