Фотополювання на білок

   Наша природа дуже красива. Кілька років тому я захопився фотографією диких тваринок та птахів. Це хоббі потребує терпіння, вміння та довгофокусну фотооптику. Ну вчимося, набираємося терпіння. Недавно придбав собі новий телеоб’єктив і 9 травня із Вікою вирушили в парк, на фотополювання. Нашими об’єктами мали стати білочки. Я дуже люблю цих тварин. В мене навіть вдома живе чілійська білка Дегу, його звуть Шльома, але ми кличемо його Дегузаврик. Ззовні він мало схожий на класичну білку, більше на маленьку шиншилу. Але факт є фактом. Його фотографувати дуже важко, бо він не любить сидіти на місці. Щось я відхилився від теми : )

   Отож ми пішли у Львові в Парк ім. Франка. Там білок ми не знайшли, але в об’єктив потрапили дрозди. Дуже красиві птахи. Вони гарно співають, цікаві. Якщо одного разу втрапили в халепу, то це для них урок на все життя. Розумні вони, а ще, якщо чужий підійде до їх гнізда, то дрізд прикинеться хворим і кульгавим, та буде відводити небезпеку подалі за собою.

Дрізд чорний.

Ще один.

Шпак.

   В наступному парку, Культури та Відпочинку імені Богдана Хмельницького, Віка переконала звернути мене на бічну дорогу і помітила там пару голубів на дереві. Голубів я не люблю, обзиваю їх серунами, адже якщо люди їх годують, то голуби стають лінивими, починають жиріти і засирати все. Це дика птаха і має сама собі здобувати харчі. Та голуби, яких ми побачили на дереві просто розчулили. Дивіться самі.

Цілуються дзьобиками, закрили очі. Вау.

Притиснулися один до одного і кайфують.

Чистяться. З посмішкою!

Білок ми помітили аж у Стрийському парку. Їх там дуже багато і люди їх підгодовують горішками.

Вони реагують на стукіт горіхами.

Ми теж прийшли не з порожніми руками.

Смакує певно.

Хочу ще. А немає.

Вот такі вони, лісові красуні.

Stay tuned