Болонья, Італія

Нарешті цього літа для українців зробили можливість кататися як турист в зоні Шенгену без візи. На честь цієї події авіакомпанія МАУ зробила святковий розпродаж квитків на декілька європейських напрямків. 11 червня 2017 року, о 12 ночі стартувала акція і сайт ліг. Я хотів придбати квитки на один цікавий напрямок, але так і не зміг. А о 1:30, коли сайт попустило, то якось зпросоння купив квитки в Болонью, Італія. В цьому місті я не був, тож чому не злітати, адже подорожі – це моє хоббі, яке надихає, вичавлює негатив, наповнює, приносить новий досвід та щастя. 😀 Що з цього вийшло дивіться нижче.

   Так як в мене дуже багато цікавих змін в житті, часу на планування подорожі не було взагалі. Робота та купа інших активностей. І ось в останні дні бронюємо житло на улюбленому airbnb.com. Хто ще не зареєструвався, ходіть сюди  і Вам і мені буде бонус, все чесно 😉 Ніколи не бронюйте житло в останні дні, в мене це вже не перший раз: купа часу, відмов і головне – дорого. Далі подивився прогноз – 37-39 градусів. Зараз, перебуваючи тут, після робочого дня по ремоуту, походу в супермаркет в обід, прогулянки по місту – розумію, що навіть не підозрював, як спекотно буде! Про існування в квартирі кондиціонера взагалі дізнався в останній день Такого я давно не відчував, напевно з Чорногорії 2012 року. Тепер боюся їхати в Тайланд…

   Переліт прекрасний. В аеропорту по прильоту на паспорт чек  шалена черга, але встигаю на останій шатл бас. Знайомлюся із Мар'яном зі Стрия, який вже 7 років живе у Болоньї і ми вируаємо в місто. По дорозі він мені розповів дуже багато цікавого про місто та країну, потім підвіз на авто та допоміг знайти адресу хостів, за що йому дуже вдячний.

1. В Болоньї завжди тепло. Сонце шпарить у вікна, тому по всьому місту на вікнах різноманітні ставні,

2. ролокасети, шторки, дашки…

3. Більшість вулиць мають портики. Портик (лат. Porticus) – крита галерея, перекриття якої опирається на колони, що підтримують його або безпосередньо, або за допомогою лежачої на них архітектури, або за допомогою перекинутых між ними арок. Портик, відкритий з одного боку, а з протилежної сторони обмежується стінкою – або глухою, або має двері та вікна. Вони захищають від дощу та сонця. Дуже круто, коли на вулиці спека і пал'юче сонце, ти не згораєш. Мені ідея з портиками здалася цікавою, від чого ж вони: дощу чи сонця? І дізнався я про це випадково. Але про це пізніше.

4. Раніше Больнья була огороджена стіною і на в'їздах в місто були ось такі ворота. Їх в місті багато. Зараз стіни вже немає і місто розширилося далеко на межі колишнього "паркану".

5. Цікаві світлофори для пішоходів. Раніше ніде такі не помічав. Крім звичних червоного та зеленого є ще жовтий. Зелений горить недовго, далі вмикається жовтий і під час цього можна переходити дорогу, але треба бути уважним, бо незабаром увімкнеться червоний 🙂

6. Вежі Азінеллі (італ. La torre Asinelli) та Гарізенда (Garisenda), що отримала величезну популярність завдяки непреднамеренному нахилу понад 2 метри, це символи міста. До того ж, вежа Азінеллі – найвища з усіх падаючих веж. Болонья вважається «містом башт». В період Середньовіччя їх кількість досягала 100, а зараз залишилося всього 17.

7. Я дуже хотів піднятися на Азінеллі, так як звідти відкривається прекрасний вигляд на місто із висоти пташиного польоту. Але вежа зачинена на реконструкцію до липня. Шкода!

8. Apple Store. Навушників AirPods не було 🙁

10. В місті дуже багато церков, певно більше ніж у Львові. Дуже красиві споруди.

11. В середині вони помпезні. Італійська служба дуже цікава.

12.

13. Базиліка Сан-Петроніо (итал. La Basilica di San Petronio). Розташована на площі П'яцца Маджоре в центрі Болоньї. Довжина будівлі складає 132 метра, ширина – 60 метрів, висота склепінь – 45 метрів, об'єм – 270 тисяч кубметрів.

14. Собор є п'ятою в Європі за величиною церквою. Маштаби всередині вражають. Цікавими також є його настінні розписи та поліхромні вітражі. Фотографувати всередині коштує 2 євро. Але ні я, ні інші туристи не скористалися цією заманливаою пропозицією і фотографували фо фрі.

15. В Італії, як і в інших європейських країнах даже багато електромобілів та гібридів. Крім звичних трапляються дуже цікаві експонати, про існування яких я ніколи раніше й не підозрював. Як наприклад ось цей BMW 225xe Active Tourer – гібридна модифікація компактвена БМВ 2 Актів Турер з можливістю підзарядки батарей від електромережі.

16. Електрозарядок досить багато. Поки Ваша машина підзаряджається, можна подивитися фоточки в інстаграмі.

17. Вуличні базарчики прекрасні.

18. По місту досить багато і бензинових станцій. Виглядають вони незвично. Все не так маштабно як у нас.

19. Дуже хотілося побачити фонтан Нептуна, розташований на П'яцца-Неттуно (итал. Piazza Nettuno), висотою 3,2 м, який є однією з найбільш знакових пам'яток Болоньї. Він був побудований в 1566 році флорентійським скульптором Дж. Джамболонья. Цікавим є той факт, що вода до фонтану подається через акведук від джерела ремондо, що знаходиться біля монастиря Сан Мікеле ін Боско. Зараз фонтан на реконструкції, але в певний час до нього можна піднятися по рештовках. Я не потрапив.

20. З цим фонтаном пов'язана цікава історія, яку мені розповів Віктор, хлопець із Вінниці, який живе в Італії вже 11 років і вчиться в Болонському університеті. Крім того Вітя провів цікаву екскурсію по місту, поділився цікавими секретами Болоньї та порадив, що подивитися у Флоренції, куди я подався на наступний день.

Отже сама історія: скульптор Джамболонья хотів зробити статеві органи Нептуна набагато більшими, але цьому чинили опір Папа та церква. Тоді скульптор зробив по іншому. Він виготовив статую так, що якщо дивитися на неї під певним кутом, то великий палець лівої руки Нептуна виглядає як ерегований пеніс немаленьких розмірів. З вікон статуя теж виглядає двозначно. Русалки навколо фонтану також стоять в цікавих позах.

фото з вікіпедії.

21. В центрі міста майже все з каменю і дуже мало зелені. Трапляються ось такі насадження.

22. Ще одні ворота,  вони найкрасивіші – Сарагоські (Porta Saragozza).  Сарагоські ворота, побудовані ще в 13 столітті, довгий час вважалися малозначущими. Однак після того як в 1674 році була споруджена галерея, що веде до святилища Мадонна-ді-сан-Лука, ворота набули особливого значення, оскільки відтепер саме тут починалися всі ходи до храму Мадонни. Сьогоднішній вигляд Порта Сарагоса відповідає реконструкції, проведеній в середині 19 століття.

23. Подруга Наталя порадила мені одне із місць, які варто подивитися. Мадонна-ді-Сан-Люка (італ. Madonna di San Luca) – католицьке святилище, присвячене Діві Марії, що височіє на пагорбі Colle della Guardia 300 метрів над рівнем моря на південний захід від історичного центру Болоньї. Є центром паломництва, спрямованого на вшанування ікони Діви Марії з немовлям, намальованої святим Лукою. До святилища веде крита галерея, що починається відразу від болонських міських воріт Сарагоцца(Porta Saragozza), протяжністю 3,5 км.

24. В Болоньї, як і зазвичай в подорожах я всюди ходив пішки. Навіть якщо далеко. Тож дорога до галереї і подолання всього шляху туди-назад, похід в центр та добирання додому – все на своїх двох. У спеку біля 40 градусів це важко, але крутооо!

25. В Храмі Мадонни.

26. Але мені було мало підйому на пагорб і я поліз на вежу святилища. Якщо хочете потрапити туди, маєте пожертвувати на храм 5 євро. І ось такими східцями, яких тут 110, можете зійти на оглядовий майданчик.

27. Вигляд звідти того невартий. Ну принаймі для мене,  так як я хотів побачити дахи Болоньї, а їх видно дуже трошки.

28.

29. Після повернення в центр міста ми пішли до Болонського Університету. На жаль вже була пізня година, канікули і потрапити всередину не вдалося. Вхід в головний корпус.

30. Юридичний факультет.

31. Корпус математичного факультету.

32. Студенти на факультативі з музики. Круто!

33.

34.

35. Кажете у нас брудно? Ось картина після базарного дня. Тут на площі його влаштовують кілька раз на місяць.

36. Вітер розносить все навколо.

37. Але ввечері машинки-пилососи прибирають. Жаль, що в нас немає такої техніки.

38. В подорожах я завжди користуюся офлайн версією TripAdvisor. Відмічаю місця куди піти, що побачити і накидую мінімальний план. Так було з Madonna di San Luca та іншими цікавими об'єктами, які  я подивився, але їх в Болоньї дуже багато і написати про все не зможу. Маленька Венеція. Про неї читав, але люди пишуть, що вона неварта витраченого часу. Та ми були поруч і цікавість перемогла.

39. Finestrella di Via Piella, або Маленька Венеція, як її називають – це один канал, який можна побачити через вікно, або з мосту. Нічого надзвичайного.

40. А це ще один із секретів Болоньї. Palazzo Re Enzo. Якщо стати в куток і ще хтось симетрично в протилежний, то можна переговорюватися і дуже добре чути!

41. Паркуються в Болоньї дуже щільно, як в Парижі. Ну а що, бампер – розхідний матеріал. Цікаво, як вони потім виїжджають.

43. Вечірня Болонья прекрасна. Шкода, що не було штативу. Давно не бавився вечірньою зйомкою. Даремно!

44. І на останок – магазин для ватніків.

   Якось  дуже сумбурно і розкидано вийшло, але як вже є. Звиняйте. Цього разу я намагався більше насолоджуватися видами навколо, менше дивитися на світ через об'єктив камери. Не дивлячись на спеку, натовпи туристів, та роботу по рімоуту  – поїздка була чудова. Багато вражень, зайомств, нового досвіду. Хочеться ще відмітити кілька спостережень по місту та людях.

Їжа. В мене були проблеми із пошуком де поїсти, так як я звик, що в нас багато ресторанчиків, заходиш в будь-який і всюди є салати чи інша звична їжа. В нас кафешки розташовуються на перших поверхах більшості будов, тут переважають магазини з одягом, технікою, та перукарні. Торгових центрів як таких я не бачив. В кафешці знайти салат – це проблема. Щоб поїсти цієї ж пасти чи лазаньї – треба було походити, пошукати. А в центрі ще й знайти підходящу ціну, бо в одному закладі лазанька може коштувати 8 євро, а поруч 9,50-11. Морозиво прекрасне, але дороге 🙂

Люди. Наші дівчата найкрасивіші! В цьому я вже невперше переконуюся. Молодь не заморочується одягом, та ніхто не париться тим, як виглядає. Але як сказав Віктор, це залежить від регіону Італії. А ось бабуськи виглядають в Італії дуже круто. Веселі, гарно вдіті, катають на машинах, п'ють вино із кавалерами і не доживають віку, а кайфують від життя та насолоджуються відпочинком! Люди по мобільних телефонах говорять в основному через гарнітури. Йдучи пішки,  за кермом авто чи мопеда – вуха болонійців затикнуті навушниками. Це чомусь дуже кидалося в очі. Ввечері на тротуарах стоять повії. Різні. Ціни від 30 євро.  Багато чорношкірих біженців, які намагаються тобі щось продати. По вечорам сплять на лавках біля вокзалу та в парках.

Машини. В першу ніч на очі потрапляли маленькі та скромні авто. Але потім помічаєш, що тут присутні такі моделі авто, яких в Україні ще немає. Нові Ауді, Мазератті, БМВ, Мерседес, Тойота. Таксі пріуси із жінками-водіями. Їх тут багато. Порушення правил для італійців норма. Перевищення швидкості, проїзд на червоне світло та перетин подвійної суцільної лінії – це все я бачив на власні очі. Навіть дтп за учаті мопедиста та авто, що є дуже частим явищем в місті.

Гроші. Не дивлячись на розвинену банківську та безготівкову інфраструктуру, всякі там Apple Pay і PayPass, в багатьох кафе та магазинах не приймають платіжні картки. В деяких білетоматах на вокзалі працює тільки Visa, і якби я не мав кілька карток різних систем, то не відбулася б моя поїздка до Флоренції, тому що купити квитки двома картками Mastercard не вдалося. Тому готівку таки треба мати, хоч трошки. В цьому переконуюся вже неодноразово, але не міняюся.

Якось так цього разу. Подорожуйте.

Stay tuned!