Женева

   Отже, як згадувалося раніше, після прибуття зі Львова у Варшаву, ми переночували у друзів та о 23.00 3 червня автобусом Polski bus  відправилися в Берлін. Переїзд був дуже комфортним, ми зайняли 4 передні найкращі місця на двох, на другому поверсі перед вікном.  Я бронював квитки  з Варшави в аеропорт SXF Берліна, але ми прибували туди о 7.35 ранку, а виліт о 18.35 вечора, тому поїхали далі на центральний автовокзал Берліна ZOB (перед тим я списався із службою підтримки Polski bus і вони повідомили, що в Берліні можна сідати на обох зупинках, ціна та сама), щоб звідти вирушити гуляти по місту, так як часу було майже 9 годин, а практика з поїздки в Португалію показала, що втикати в аеропорту 7-8 годин дуже важко!

   З автостанції на метро ми вирушили на Potsdamer Platz. Так як нам кататися транспортом цілий день, одноразовий квиток коштує більше 2 євро, а ввечері їхати в аеропорт – зона С (в берліні є транспортні зони ABC), то ми взяли 2 добових квитка по 7,20 євро. Я вже згадував тут і нагадую ще раз: майте дрібні євро для покупки квитків, в метро та на станціях електричок в Берліні, більшість білетоматів не приймають наші банківські картки. В Берліні я був минулого року, цього разу вирішив трішки показати місто Вікусі. Встигли погуляти в районі Potsdamer Platz, пофотографувати велосипедистів, про них буде окремий пост. Далі подалися дивитися Галерею східної сторони.

Найбільш відоме графіті у світі із Галереї східної сторони Берліну.

А це фото для мене вже стало традиційним в Берліні. Офіс Basf.

Далі ми подалися на Alexanderplatz, де перекусили, погуляли по магазинах та поїхали в аеропорт. Добиратися до аеропорту довго та з пересадками, тож виїхали зазадалегіть.

Погода в Берліні була чудова, а ось в Швейцарії дощі. Так нас зустріла Женева.

По прильоту в Женеву в аеропорту нас зустріла Юля і ми машиною поїхали у Францію, в Жекс. Ввечері покаталися по околицях, познімали вечірні краєвиди. Побачили озеро Divonne. Юля приготувала нам чудову вечерю і дуже теплий прийом!

Рона-Альпи – чудовий регіон на південному сході Франції. Головне місто тут – Ліон. Туди ми наразі не добралися, та все попереду. Чудові гори, озера, річки. Природа та повітря вражає. Йдеш по вулиці і тобі не віриться, що все, що навколо – насправді! На другий день Юля подалася на роботу, а ми вирішили їхати в Женеву та дивитися цікавинки міста. Із Жексу в Женеву на головний залізничний вокзал їде автобус F, вартість проїзду з людини 4,40 євро. Та ми ніразу не платили. Система така: Ви повинні придбати білет в білетоматі на зупинці чи в автобусі, а так як останнього ніде не було, то ми їздили зайцями. В перший день дуже переживали і шарахалися на всіх зупинках, а їх там 26 було, коли ж зайде контроль, та все обійшлося, а потім Юля і місцеві жителі розповіли: нема білетомата – їдеш безплатно, C’est la vie 🙂

Так виглядають білетомати на зупинках. Вони є 2 видів: зліва – старі, приймають тільки готівку (франки та євро), зправа – нові, готівка та банківські картки. Білетоматів у автобусах ми так і не зустріли, були тільки місця під них, певно на ремонті 🙂

Гори.

Вид на гори із зупинки Tougin-Hôpital в Жексі.

Ми не доїхали до кінцевої зупинки і зійшли на Genève, Nations‎ біля ООН. Красиві фонтани.

Вразила кількість пенсіонерів на поршах, ферарі, мазератті і т.д. Згадалися з сумом пенсіонери України 🙁

ООН.

Зламаний стілець, пам’ятник біля Організації Об’єднаних Націй в Женеві, символізує дію бомбових касет та протипіхотних мін. Цей пам’ятник є своєрідним протестом проти використання такої жорстокої зброї. Він повинен був простояти всього кілька місяців до підписання відповідної конвенції в Оттаві. Висота 12 метрів, був виготовлений скульптором Даніелем Берсе і теслею Луї Женев в 1997 році з більш ніж 5 тонн дерева. Біля нього дуже люблять фотографуватися туристи.

Ще фонтани. Ну ж краса? Нє? 🙂

Світлофори відрізняються від наших.

Велодоріжка від проїжджої частини відділена штриховою жовтою лінією.

А ми гуляли пішки і дійшли до парку Бастіонів.

На території парку Бастіонів розташований Женевський Університет, якому понад 450 років, заснований Жаном Кальвіном.

На фото Женевський інститут міжнародних відносин і розвитку.

Женевське озеро. Воно величезне і просто неймовірно красиве. Тут можна годинами стояти та милуватися!

Ось він, найбажаніший об’єкт, який хотіли побачити в Женеві. Фонтан Jet d’eau de Genève – візитна картка Женеви і один з найбільших фонтанів у світі. Його можна побачити не тільки перебуваючи безпосередньо на набережній Женевського озера, а й навіть з інших кварталів міста. З цього місця, де зроблено фото на другий бік можна переплисти на кораблику за 2 франки, ми пішли в обхід через міст Монблан.

Ремонт човна. (фото з айфона).

Можна побачити і таке. Чувачок покурює кальян.

А це ще один об’єкт, на який ми планували піднятися після фонтану. Собор святого Петра – кальвіністський кафедральний собор, будова якого відбувалася півтора століття. З північної вежі собору відкривається чудова панорама на місто, озеро і Альпи.

Перед поїздкою читав на форумі Вінського, що в Женеві платні туалети. Так вони є, але є і багато безкоштовних, в яких чисто і є папір, нашим платним до такого далеко.

Видніється Монблан.

Можна поплавати по озеру.

Яка краса. Йдемо ближче!!!

   Вперше фонтан був встановлений в 1886 році, трохи нижче за течією від сьогоднішнього місця розташування. У 1891 році на честь 600-річної Швейцарської Конфедерації фонтан був встановлений в самому місті для загального огляду. В той час його максимальна висота становила 90 метрів. На сьогоднішньому місці фонтан встановлений в 1951 році на насосній станції, що знаходиться в озері під ним, щоб використовувати воду не з водопроводу, як це було раніше, а з самого озера. З 2003 року фонтан працює щодня. Його відключають тільки при сильному вітрі і в мороз.

Коли підходиш ближче, то вітер задуває на тебе водою.

Насос. Висота фонтану становить 140 м. Швидкість потоку – 500 літрів на секунду. Споживана потужність кожного з 2-х насосів, що працюють від мережі з напругою 2400 в, – 500 кВт. Швидкість струменя становить 200 км / ч.

Тут два хлопці з Італії вирішили пробігти під фонтаном.

Далі дороги немає. Повернутися можна таким же шляхом.

Я теж вирішив пробігтися….З камерою. Коли біг, сила вітру змінилася, було мокро і чесно кажучи страшнувато. Коли пробіг і озирнувся назад…

Слава Богу, що я встиг, бо змело б в озеро!

Але промок всеодно сильно 🙂 Ми почекали, і побігли назад. Хлопці розпитували, як в нас ситуація в Україні і це питання задавали кожного дня: французи, італійці, американці, швейцарці. Зато тепер всі знають, хто така Україна.

Квітковий годинник в Англійському парку, ще один символ Женеви. Тут постійно купа туристів і зняти годинник без людей  важко 🙂 Задуманий як символ, що демонструє практичні вміння і майстерність годинникарів, що працюють на найвідоміших годинникових заводах. Був виготовлений  в 1955 році.

Архітектура.

В середині собору святого Петра.

Підйом на вежу з обох коштував 9 євро. Вашому зору відкривається чудова панорама на місто та озеро, а також гори.

Патріотичні українські кольори 🙂

Міст Монблан.

Затишний балкончик.

Веселка на фонтані.

Панорама. Фото клікабельне.

Спустилися із башти. Релакс. Вже майже висох після фонтану. (фото з айфону).

  Далі ми пішли гуляти містом і вирішили купити магнітики. Це на сьогодні найдорожчі магнітики, що ми купували. За 2 штуки 16 євро. Після прогулянки, на головному залізничному вокзалі Gare Cornavin перекусили бутербродами з шинкою та куркою, які нам обійшлися 12,40 франків. Ми ходили і шукали, де беруть картки, щоб розрахуватися, бо євро беруть по дуже невигідному курсу, тільки паперові купюри (монети ніде не люблять) і решту дають франками. Ось.

Трамвайчик на зупинці.

Повернувшись в Жекс трохи часу провели з Юлею. На завтра була запланована поїздка в CERN та спуск до Адронного Колайдера.

P.S. Трішки відео з iPhone із прогулянки Женевою.

Stay tuned!