Смаколики від Шкварки

   Про цих хлопців та їх вироби я дізнався кілька років тому на Різвяному ярмарку. З того часу перепробував багато їх смаколиків. І ось, завдяки подрузі  yellow_mamba, вдалося побувати у них на виробництві. 

“Шкварка. Домашні лєґуміни” – проект, зачатий у любові і народжений з вірою. Сьогодні ми виховуємо “Шкварку”, як живу істоту, і знаємо, що вона ще наробить руху в гастрономічному середовищі України. Наш секрет простий – бути відвертими. Ми – реальні куми. Ми по-справжньому готуємо все в домашніх умовах. Любові і таємниць до наших страв додають наші найкращі у світі матусі.

Для нас важливо бути справжніми. У ковбасі може бути маленька дірочка, якась шкварочка має право бути підгорілою, а довгий шмат вудженого мнєска може знизу бути твердішим, а зверху – м’якшим. Адже вудимо ми його по-справжньому, не менше 10 годин, у домашній вуджарні, часто за далеко мінусової температури і нелюдського вітру. Ми маємо право на маленькі помилки, бо робимо все не у промислових масштабах.

Партії нашої продукції можуть відрізнятися одна від одної. Проте завжди безапеляційно важливими залишаються смак і якість. До слова, всі страви, представлені у “Шкварці”, залюбки споживають у наших сім’ях. Без остраху і навіть з гордістю, ми годуємо нашими смаколиками не лише дружин і тещ, а навіть зовсім маленьких діточок. Щиро запрошуємо відвідати наш світ. Світ “Шкварки”, світ домашніх лєґумін.

   довідка з сайту

   Куми (як вони самі себе називають, та це і правда, у виробництві та реалізації задіяна ціла родина, це сімейни бізнес, можна сказати) вирішили провести нам майстер клас, розповісти про виробництво та споживання ковбасно-м'ясних виробів, наливок та різних соусів. А поки йшов ознайомчий процес, ми куштували різні смаколики, бо споглядати все це без дегустації – важко.

1. Продукція Шкварки. Фотографуєш і слинки течуть.

2. Що б такого не ставалося, для нас приготували дегустаційні дошки.

3. Тому процес ознайомлення із продукцією та фільмування пішов веселіше.

4. Соуси. Яка ж це смакота! Тут і гострі і фруктові. Пісня!

5. Наливки. Я алкоголю не п'ю, але тут не втримався і спробував.

6. Паштети.

7. Ковбаса в благородній пеніциліновій плісіні – моя улюблена.

   А поки відбувалося знайомство, ми вирішили спробувати приготувати ковбасу. Подивитися як це все відбувається та прийняти безпосередню участь.

8. Поки Михайло нам розповідає про техпроцеси та секретики,

9. Юра починає нарізати м'ясо на фарш.

10. Приправи довірили додавати мені.

11.

12. Тому я не жаліючи ресурсів розбавляв фарш інгрідієнтами.

13. Сюди навіть додали блакитний сир. Люблю такий.

14. Далі фарш проходить через такий прес-м'ясорубку.

15. І наповнюється в кишку.

16. Поступово це все стає схожим на ковбаску 🙂

17.

18. Так як часу на в'ялення в нас немає, вирішили ковбасу запекти. Щоб ковбаса не полопалася, використовується така штука. Кишка проколюється в багатьох місцях. Далі ковбасу вивішують в'ялитися на кілька тижнів в сушильну камеру.

19. А ми тим часом вже укладаємо у форму

20. та відправляємо в піч.

21. Поки наш витвір кулінарного мистецтва запікається, ми далі знайомимося із асортиментом. Він тут досить великий.

22. Цей соус мені сподобався найбільше. Рекомендую.

23. А поки ковбаска смажилася та запікалася, блогери перепробували асортимент м'ясо-соус-алкоголю. Як же це було смачно та душевно. Прекрасна їжа та чудові розмови. Час пролетів непомітно.

24. Скуштували нашу ковбаску. Всі приправи туди додавав я, тому якщо б вона вийшла несмачною, винним був би теж я. Але якою прекрасною вона засмажилася. Від цих спогадів проснувся апетит і я біжу на кухню на сайт Шкварки http://shkvarka.org/ , замовлятиму лєгуміни, адже незабаром Пасха і треба частувати родичів-друзів-гостей. А м'ясні презенти краще солодощів, серйозно!

Не перемикайтесь!