Traveller, Photographer, Blogger
Непереборне бажання поїхати в Португалію з’явилося давно. Перший раз після прочитання поста Олександра Чебана про Мадейру. Далі виявилося, що в Лісабоні, столиці Португалії живе та працює моя однокласниця Юлія Дідух. Плани на поїздку з’явилися ще у 2012 році. Планували на літо 2013, та в силу певних обставин не вийшло. Вирішили, що полетимо в листопаді 2013, коли почне спадати туристичний пік.
Вже довгий час ми з Вікусею самостійно плануємо свої мандрівки. І сьогодні вирішив поділитися плануванням поїздки в Португалію. Переваги самостійного планування: Ви не залежите ні від кого, нікому не переплачуєте і складаєте програму так, як хочеться Вам. Повернемося до планування подорожі. В середині липня я почав задумуватися про дати мандрівки та перельоти. Розглядав різні варіанти: політ з Варшави, інших міст Польщі, та Львова. Найбільше цікавив виліт саме з рідного міста. Люфтганзу та інші схожі регулярні, непрямі (а прямих від нас немає) перельоти я відкинув через дороговизну, хоча нові бали на картку Miles&More треба, бо скоро старі згорять 😉 Почав шукати інші варіанти через інші країни. На сторінці Lviv Travel Club у фейсбуку якось випадково прочитав пост про квитки в Лісабон через Венецію і почав копати в тому напрямку. Мало бути так: зі Львова WizzAir у Тревізо, а з Венеції easyJet у Лісабон. Пошук дат видав таку картину: 10 листопада є два перельоти LWO->TSF та VCE->LIS із запасом в 7 годин. Так як Віка дуже хотіла побачити Венецію, то повернення планувалося із зупинкою на день-два у Італії. Тож дати вийшли такі:
Це все шукав у кінці липня і ціна була 2445 гривень на двох в обидві сторони, та з певних причин квитки купував в другій половині серпня і ціни вже виглядали так:
Коли квитки були куплені, настала черга житла. Я не люблю готелі і намагаюся жити у квартирах чи будинках. Для цього використовую сервіс AirBNB. Ви можете зареєструватися по лінку, далі вводите місто, дати, кількість гостей та інші побажання до житла і вперед. Я завжди пишу листи власникам апартаментів, які мене цікавлять, задаю всі запитання, і лише тоді бронюю. Житло у Лісабоні знайшов одразу, те що сподобалося, списався з власницею, написав купу запитань і забронював. З 10-22 листопада вийшло 473$. Житло у Тревізо, неподалік Венеції (в останій спеціально не бронював, так як не знайшов нічого цікавого і по “смачних” цінах) бронювалось в останні дні. Вийшло 180$
Я думав, що маючи в запасі три місяці розпланую все, що побачити та куди поїхати у Португалії, та де там… Вийшов тільки невеличкий список із переліком, що треба обов’язково відвідати, який сформувався на базі прочитання улюблених тревел блогів. Доречі, так як летіли не з Польщі, а у Віки була свіжа віза, щоб “прокатати” її ми подалися у жовтні на 1 день у Перемишль, з чого вийшла дуже хороша поїздка. Можете прочитати тут 😉 І ось прийшло 10 листопада, ранок розпочався із метушні та дозбирання чемодану, дощова погода та таксі в аеропорт імені Данила Галицького. Останій знову нас зустрів напівпустими залами 🙁 Такі площі пропадають. Переліт до Тревізо тривав трішки більше чим півтори години.
По прильоту англійською дуже чітко нам пояснили як добратися до аеропорту Марко Поло. Забігаючи наперед скажу, що абсолютно всі, з ким намагався заговорити спілкувалися англійською. Це радувало після всіх розповідей, яких наслухався напередодні, що Італійці не знають англійької. Щоб дістатися із аеропорту Тревізо до аеропорту Марко Поло, Вам потрібно сісти на автобус #6, який зупиняється одразу справа, як виходите з терміналу і прямує до Залізничної станції, вартість проїзду 1,30 євро, безконтактний, одноразовий квиток.
Вигляд на Treviso Airport із автобусної зупинки.
На зупинці ми познайомилися з хлопцем з Кривого Рогу Ярославом, який вже 5 років живе в Італії, та дівчиною Світланою зі Львова. Вони нас проінструктували, за що їм велика подяка! Біля залізничного вокзалу переходимо дорогу, йдемо поїсти піци в …
Кусочок піци 2 євро. Смачнюща!!! Далі на зупинці в 14.30 ми сіли на шатл, який за 30 хвилин доправив нас до аеропорту Марко Поло, вартість 7 євро з людини.
15.05 ми в аеропорті Марко Поло. Виліт о 21.10. Я не взяв кіндл та айпод. Безкоштовного вайфаю немає. Ми облазили весь аеропорт, доречі дуже красивий і досить завантажений, принаймі в порівнянні з нашим ;)))
Пофотографували захід сонця.
19.10 відкрилася реєстрація на Лісабон. Так як у нас був онлайн чекін, ми тільки здали багаж на стійці drop bagage.
Що ще подобається, що easyJet з мобільної аплікації віддає квитки в PassBook айфону і Вам не потрібно нічого друкувати. Проходження безпеки зайняло трішки часу і ми пішли поїсти та по магазинах. Я собі купив блокнота moleskine, як й давно збирався замовити на ебеї. Вийшло дешевше. Поклацали камери від самсунга.
Посадка на рейс зустріла несподіванкою деяких пасажирів. Я читав, що якщо ручна кладь (а їх є дві допустимі по розмірах) є більша гарантованої, то її можуть не впустити в салон. Так і сталося, у великої частини пасажирів 🙂 Слава рюкзакам.
Ми в салоні. До цього моменту текст я пишу з айфону. Далі, після прибуття відредагую на ноуті, оброблю фотки, допишу решту та опублікую.
UPD. Після прибуття в Міжнародний аеропорт “Портела” в Лісабоні (гарний, великий із дуже хорошим аеротрафіком), отримали багаж і пішли на метро. В липні 2012 року гілку метро затягнули до самого аеропорту. Цим не задоволені хіба таксисти. Вартість проїзду на метро в одну сторону 1,4 євро. Купується безконтактна картка, та поповняється у касі чи автоматі. Про транспорт, ціни та принципи напишу окремим постом. До квартири ми добралися після півночі. Від метро дуже близько, але тротуари дуже вузькі, а рельєф дуже горбистий. З валізою ой як незручно йти. Дорога загалом зайняла у нас більше 16 годин, зміна двох часових поясів, 4 аеропорти, 2 літаки, більше 4 годин польотів. Нас зустрів Хюго, все показав і розказав. Нарешті можна відпочити…
Далі багато цікавих фото та розповідей.
Stay tuned:)
Долучайтеся у Facebook
та отримуйте все найцікавіше у власну стрічку новин!
Colorful Travel