Венеція, Італія

   Наша мандрівка Португалією, як і все хороше, підійшла до кінця і перед поверненням додому  полетіли у Венецію. Виліт із Лісабону був в другій половині дня, тож у Венеції ми були ввечері. Далі мали переїхати в Тревізо шатл басом і заночувати у місцевих, в апартаментах, які я забронював на airbnb.com (реєструємось по цьому лінку та отримуємо бонус $25 на бронювання житла).

   І тут з нами трапилася неприємна річ. Читаємо, та вчимося на чужих помилках! Шатл бас, яким ми їхали із аеропорта Марко Поло в Тревізо, був останім на той день,а ми були єдиними пасажирами. В Тревізо  мали зустрітися з Мартіно, який був на машині, і поїхати додому. Приїжджаємо на кінцеву зупинку, на залізничний вокзал. Я вибігаю забрати валізу. Забираємо, прощаємось з водієм, з яким їхали вже двічі і він їде. Дуже хочеться їсти, згадую, що в наплічнику в мене є канапки і…..помічаю, що наплічника немає….. Не можу зараз описати, що тоді відчував. Просили допомоги у місцевих, побігли в поліцію (там ледве знайшли чувака, який спілкувався англійською), приїхав Мартіно, ми поїхали додому… Поліція рекомендувала чекати до завтра і звернутися в фірму-перевізник ATVO. Починаю аналізувати, що було в рюкзаку і мені стає ще гірше: паспорт, квитки в Україну, 2 об’єктиви, macbook air, купа мілкої дорогої електроніки, нове взуття, придбане в Лісабоні… В ту ніч я моделював ситуацію, як звертатимусь в консульство чи куди там, щоб повернутися додому, скільки грошей потрібно потратити на нову техніку і т.д. Але на диво спав добре. Віка запропонувала вранці поїхати на кінцеву зупинку автобуса і поспілкуватися із водієм. Не буду довго розповідати, але через дорогу від зупинки був офіс ATVO, де мені повернули мою ручну кладь – цілу та неушкоджену. Мораль така: ніколи не відставляйте свій багаж далеко і завжди тримайте його в полі зору, бо втома може зіграти свою роль.

   А я дякую Клаудіо, Марії та їх сину Мартіно за підтримку та допомогу. Це чудові люди, зупинитися в яких я дуже рекомендую. Не дивлячись на те, що Клаудіо розмовляє тільки італійською та французькою, ми чудово провели час та подивилися його фотки, в нас схоже хоббі, фотографування птахів. Після всіх цих подій поїхали дивитися Венецію.

1. Наша кімната в чудовому будинку, побудованому та умебльованому зі смаком. Продумані всі деталі. Стелажі із журналами National Geographic.

2. Кухня.

Із Тревізо у Венецію їде електричка. Вартість 2,85 Євро з людини.

3. Вапоретто – маршрутний теплохід, єдиний вид громадського транспорту в острівній Венеції.

4. Лив дощ. Ні, була просто жахлива погода. 🙂

5. Ось так виглядають деякі вулиці Венеції.

6.    

7. Коли приїхали у Венецію, на вокзалі продавали різні гумовці чи просто поліетиленові “чохли” на взуття. Я поскупився і не купив. Вам рекомендую подбати про взуття, особливо, якщо дощова погода! Ноги промочили дууже сильно.

8. Дуже мило тут.

9. Ну ось, як без гумовців гуляти по такій вулиці?

10. Треба брати приклад з нього. Згадав приказку: скупий платить двічі. В цьому випадку поплатився зіпсованими від води кросівками, придбаними в аутлеті у Варшаві : (

11. В острівній Венеції Ви побачите припарковані човни біля будинків замість автомобілів та велосипедів.

12.  

13.   

14. Цікаві віконниці (ставні).

15. Сувенірні крамниці біля моста Ріальто. В кожній поїздці купуємо Віці сережки в таких магазинчиках 🙂

16. Хто знає що це? Я не можу знайти. Тут зустріли прочан з України.  

17.  Сходи моста Ріальто.

18.  

19. 

20.  

21. Інтернаціональна традиція закоханих.

22.

23. Щасливі туристки. А хіба можна бути незадоволеним серед такої краси, навіть в погану погоду?

24. Площа Святого Марка.

   Створена в IX столітті, як невеликий простір перед Собором Святого Марка. В 1177 році її було розширено до теперішніх розмірів через організацію простору західного кута, що було зроблено для зустрічі Папи Олександра ІІІ та імператора Священної Римської імперії Барбаросси.
Площа Святого Марка від Середньовіччя завжди була і лишається справжнім осереддям Венеції. Тут містились усі важливі офіси Венеціанської Республіки, а з XIX століття також і резиденція архієпископа. Саме тут відбуваються чи не всі міські свята і гуляння, в т.ч. і проводиться традиційний Венеціанський карнавал (відбувається в лютому). У теперішній час площа є одним з найпопулярніших місць Італії, що притягує до себе мільйони іноземних туристів щороку.

25. Ходити тут в таку погоду тільки так. А для нас були побудовані містки.

26. В кожній країні, де є Hard Rock Café, стараюся відвідувати цей заклад і купувати значки-гітарки на пам’ять. Вот така традиція 🙂

27.    

28.   

29.   

30.  

31. Міст Ріальто. 

32. Найперший і найдавніший міст через канал. Спершу був дерев'яним. У 1444 році міст обвалився, його знову відбудували з дерева, і він став розвідним для проходу суден. Після обвалення двох частин моста, Паскуале Чіконья ухвалив рішення побудувати міцнішу кам'яну споруду. Будівництвом зайнявся Антоніо де Понті (Понті по-італійськи — міст). Міст був побудований між 1588 і 1592 роками, і дійшов у такому вигляді до наших днів. До 1854 року був єдиним мостом через Гранд-канал. Складається з однієї арки завдовжки 28 метрів, його максимальна висота в центрі дорівнює 7,5 метрам. Він побудований в найвужчому місці Гранд-каналу. Міст  спирається на 12 тисяч паль, вбитих в дно лагуни. На мосту розташовано 24 крамниці, розділені в центрі двома арками. Ріальто є одним з найвідоміших мостів Венеції.

33. 

34.  Наша прогулянка Венецією тривала один день. Місто варте того, щоб повернутися сюди ще і в кращу погоду. Повечеряли у чудовому ресторані, де познайомилися із офіціантом з Молдови. Наступного дня, вранці, Клаудіо відвіз нас в аеропорт і ми полетіли додому, де розпочинався майдан і попереду була важка зима…

   Думаю, що Вам сподобалися фотографії з Венеції, хоч і була погана погода. Ви можете все це побачитися самостійно. Для цього, сподіваюся, Ви встигли придбати квитки за вигідною ціною, про яку я розповідав раніше. Зараз вже дорожче. 🙂

Stay tuned!