Нарешті Лісабон

Попередні пости 1.

   Перший день після прибуття в Лісабон. Ранок, ми відіспалися. На вечір була запланована зутріч з моєю однокласницею і ми вирішили погуляти по району. Немаючи чітких планів ми просто вийшли на бульвар Алміранте Реїша (Avenida Almirante Reis) і пішли бродити.

Вид з нашої тераси.

Тротуари дуже вузькі. Місцями, якщо водії не загинають дзеркала, то пройти нереально. А ми по цій доріжці добиралися вночі до квартири. Із валізою. Ой як це непросто скажу я Вам. А ще й купу шуму валіза створює, повсюду ж бруківка.

Будинки покриті плиткою. Називається вона Азулежу. Це дуже красиво. І коли літом жарко, вона не дає будинкам нагріватися. Фотографій із різними будинками та узорами з Азулежу на них, можна робити сотнями. 

Бруківка. Вона повсюду і скрізь. Якісно вимощена і відполірована так, що у слизькому взутті можна впасти навіть в суху погоду. Крім того в багатьох місцях на бруківці різні орнаменти. Іноді малюнки. В наступних постах будуть фотографії.

Во як таксі стопанула. Посеред дороги, на повороті.

Тут ми повернули і пішли меншими вуличками. Помітили сходи,

які вели в парк, звідки відкривалися чудові краєвиди. Це  був наш перший погляд на місто з висоти. Потім їх було ще багато, так як по всьому Лісабоні розташовані оглядові майданчики, які називаються Miradouro.  

Літаки над Лісабоном дуже часто можна спостерігати. Так як аеропорт “Портела” є основною базою для авіакомпанії TAP. Трафік досить насичений.

Парк.

Котів у Португалії тьма.

Вікуся фотографує флору і фауну 🙂

Виходимо з парку і йдемо гуляти вулицями.

Легендарний трамвай №28. Ми на ньому каталися кілька раз.

Популяризація електрокарів.

Це дорога додому. В Лісабоні дуже багато розвалених та закинутих будинків.

Сходи – звична річ. Всі місто на горбистому рельєфі.

Ввчечері ми домовилися зустрітися із Юлею на площі  Маркіза де Помбала. Як туди добратися я подивився у TripAdvisor City Guide. І він  знову завів не туди, як це вже траплялося у Амстердамі. Добре що був мобільний інтернет в квартирі, яку ми знімали. Тож зекономили на покупці 3g картки. Ми орієнтувалися по Google Maps на айфоні. Вони вміють будувати як піший маршрут, так і громадського транспорту. Останнє для мене стало відкриттям. Ми всі наші переміщення планували по Google Maps. Метро, автобуси, трамваї, пересадки, хода на зупинки, час відправки того чи іншого транспорту, все це Гугл для нас зробив. Єдиний мінус, потреба в постійній наявності інтернету і великий розхід батареї (gps+wifi).

Велодоріжка біля пам’ятника Маркізу де Помбалу. Гарно підсвічується. Але велосипедистів я в Лісабоні майже не бачив, може не сезон, але в Кашкайші, наприклад, велосипедистів було досить багато. Тож по них ходять люди 🙂

З Юлею ми поспілкувалися всього лиш годину і так більше й не побачилися. Прикро. Але вже як є…

Далі пішли на вечірню фотозйомку, недаремно ж з нами їхав штатив.

Коли я робив наступний кадр, до нас підійшов “ділок” і запропонував: маріхуана, гашиш, кокаїн… Я махнув рукою, мол йди звідси, і коли він перейшов дорогу, під’їхала поліція і пристисла його до стіни, для обшуку. Можливо співпадіння, але було як у кіно. Із пропозицією наркотиків до Вас постійно підходитимуть в центрі Лісабону, Вам потрібно просто йти далі і не звертати на них увагу, в іншому випадку вони від Вас не відстануть. Такої нав’язливості не було навіть в Амстердамі.

По місту іноді натикаєшся на красиві графіті.

Запрошують в ресторани.

Гугл повів нас невідомими вуличками.

Ой що це? Сміття! Такої кількості сміття, яке валяється по місту я не бачив ніде!

Перший день був лінивим і малонасиченим. Акліматизація та відхідняк від 16 годинної дороги.

З завтрішнього дня було заплановано дивитися визначні місця. Які нам порадила Юля.

Далі буде… Якщо маєте запитання, пишіть в коментарях. Із задоволенням відповім.

Stay tuned:)