CERN

   Ранок розпочався з розряджених батарей до фотокамери, які вчора поставив на зарядку, обнуливши їх попередньо, виявилося, що я підключив зарядку в неробочу розетку. А сьогодні ж в CERN і планується поїздка на фабрику магнітів та спуск до CMS, більш відомого як Адронний колайдер. Слава Богу, що була 7 ранку і я встиг обидві батареї зарядити. Вранці ми вирушили погуляти по Жексу, купити продукти для випічки піци. В CERN мали прибути на 13.30. 

   Передісторія: коли планувалася поїздка та складався список місць, які відвідати в Женеві, я запитав подругу Олю, що цікавого подивитися в місті.

    – ЦЕРН, відповіла Оля. Раніше я чув про нього, чув про колайдер, але ніколи не заглиблювався в цю тему. Почав читати блоги, цікавитися хто там був. Олександр Чебан порадив мені  написати інсайдеру Андрію, який родом з Харкова, та пропрацював в CERN три роки. Він організовував екскурсію для Саші з друзями в 2013 році. Відповідь на мій лист прийшла через тиждень, я вже і не сподівався. По щасливому співпадінню Андрій, в дні, коли ми мали бути в Женеві, мав час та можливість з нами зустрітися і пообіцяв спробувати організувати екскурсію до Великого адронного колайдера. Про те, що екскурсія відбудеться ми взнали за день до виїзду із Варшави, таку нагоду не можна було пропустити, адже зараз, поки колайдер зупинений на ремонт на кілька років, до нього пускають сторонніх людей, коли запустять в роботу – це вже буде неможливо. Отож в 12 годині дня 5 червня ми вирушили на вже відомому нам автобусі F із Жексу в Женеву. Як завжди – зайцями =)  На кінцевій зупинці на залізничному вокзалі Женеви Gare Cornavin пересідаємо на трамвай №18, кінцева зупинка якого біля глобусу (Visitors center) в CERN.

Експозиція “Всесвіт частинок”,

Одвічні запитання, які цікавлять людство.

Чудовий зал. Тут можна послухати та подивитися презентації на різних мовах.

Саме в глобусі ми зустрілися та розвіртуалізувалися з Андрієм. Він розповів нам про CERN, що тут досліджують, про атоми, молекули, нейтрони і протони. Згадався курс фізики зі школи. І тут розумієш, який світ навколо нас цікавий і як мало ти про нього знаєш. Крім бозона Хіггса, як виявилося, в CERNі досліджують хмари, як вони утворюються, також створюють античастини і т.д. Тут придумали WEB. Зараз ведуть розробку Proton Mail – найбільш захищеної поштової системи з подвійним криптуванням. Я вже підписався в тестери і чекаю запрошення. І багато інших цікавих речей про які ми навіть не здогадуємося.

CERN (ЦЕРН, акронім від фр. Conseil Européen pour la Recherche Nucléaire, Європейська рада з ядерних досліджень) — міжнародний дослідницький центр європейської спільноти, найбільша у світі лабораторія фізики високих енергій. Розташований на захід від Женеви, на кордоні між Францією і Швейцарією, біля підніжжя гірського масиву Жура. Місцеві геологічні та сейсмічні умови дозволяють без побоювань будувати тут прискорювачі елементарних частинок. (вікіпедія).

Наша екскурсія мала виглядати наступним чином: спочатку Андрій показує нам територію CERNу, скільки встигнемо, далі на 15 годину він вписав нас в групу із студентами з Індії 🙂 на фабрику магнітів та до Великого адронного колайдера.

Музей під відкритим небом. Раніше ці експонати були діючими та прискорювали протони чи фіксували їх 🙂

А ось саме тут винайшли web. Спочатку проект, запропонований «батьком» Тімом Бернерс-Лі призначався для внутрішнього використання в ЦЕРНі, але потім він виріс до неймовірних масштабів.

Коридори та офіси.

Андрій показує старі архіви. Нічого секретного немає. Все доступно!

Кладовище компів, хочеш, бери. Таких там багато, правда експонати вже дуже старі. Хіба для музею цифрових технологій.

Далі ми на автобусі вирушили на фабрику магнітів. Була група студентів з Індії, подружня пара із Флоріди Мері та Дон, тато з донькою з Чікаго, хлопець із Техасу та ми з Вікою, з України. Всю дорогу в автобусі я спілкувався з Мері.

SM18 (в народі так звана «фабрика магнітів», але насправді вона не є фабрикою) – унікальний об’єкт в ЦЕРНі для тестування магнітів і приладів при дуже низькій температурі (найнижча +1,9 К) і при високих струмах (20 кА). Він оснащений 10 стендами для тестування надпровідних магнітів у горизонтальному або вертикальному положенні.

Нашим екскурсоводом на фабриці магнітів був Erich Bracke. Я зфотографував із спалахом, вийшов як Енштейн 😀 Далі спалах використовувати передумав, хоча спеціально купив батарейки аж за 9 євро (в нас 30 грн) 🙂

Розповідав про виробництво магнітів. Про провідники та з чого вони складаються. 

Про охолодження, температури, вольтажі і багато всього іншого. Ця студентка з Індії була сама прошарена. А ми певно найменш 🙂

Місце тестування та тренування магнітів при низьких температурах.

Відрізок відпрацьованого прискорювача.

   Далі ми вирушили до Великикого адронного колайдера (Large Hadron Collider, LHC), найбільшого в світі прискорювача елементарних частинок. Прискорювач пролягає в тунелі (у формі тора довжиною 27 км) на глибині до 175 метрів (570 футів) під землею на кордоні Франції та Швейцарії, поблизу Женеви, Швейцарії. Як свідчить назва, він призначений для прискорення адронів, зокрема протонів і важких іонів. (вікіпедія) Завданням ВАК – вивчення механізму Хіггса, пошук симетрії, дослідження кварк-глюонної плазми, вивчення топ-кварків.

Видали перепустки.

Великий адронний колайдер на близькосвітлових швидкостях зіштовхує між собою пучки протонів, завдяки чому відтворюються умови, що існували через долі секунди після Великого вибуху. За статистикою, маючи 10^13 протонів на пучок, за секунду в колайдері відбувається приблизно 2000 (пучків) х 11400 (циклів на секунду) х 20 (середньостатична кількість зіткнень пучок-пучок) = 456’000’000 зіткнень (так, майже 500 мільйонів на секунду). Та з усього цього, згідно з робочою теорією, за кожен трильйон зіткнень виникає кілька бозонів Хіггса. Ці частинки дуже нестійкі і швидко руйнуються. Передбачається, що сліди їхнього розпаду якраз і піддаються спостереженню, є свідченням існування бозона Хіггса.

Зараз прискорювач зупинений на ремонт. Щось в ньому модернізовують. Звідси слідкують за його роботою. Контрольний пункт 24х7.

На карті You are here 🙂

Наша група і не тільки наша. Позаду ліфт, який спускається до тунеля з прискорювачем.

Ось так гарно вкладають кабелі в CERN.

А це наш екскурсовод Олександр, він родом з Грузії, вчився в Москві, а тепер працює тут.

Всюди ведуться роботи.

Сходова клітка.

Серверні CERNу.

Розповідає.

А я відлучився пофотографувати.

В CERN працюють із серверами DELL. Як рековими так і блейдами.

Тут з кабелями не допрацювали. Сподіваюся виправляться. 🙂

Контроль із сітківкою ока. Тут знімали епізод для фільму “Ангели і Демони”.

А це двері до святая святих….

Тада!!! Вот она, рыба моей мечты!….  Детектор CMS. Взагалі їх 4, ще є Atlas, LHCb та ALICE, туди ми не потрапили.

Ми 🙂

Обережно, двері за…випромінювання.

Ой, і тут теж.

Внутрішній та екстрений телефони.

Дефібрилятор.

Масштабна модель нашого об’єкту перебування.

Піднялися наверх, час повертатися в кампус.

Територія біля ВАК.

   Коли ми повернулися, Андрій чекав нас із своєю дружиною Дарією. І ми разом з ними продовжили екскурсію по ЦЕРНу.

Один із корпусів в кампусі CERN. Цей – в основному Американський.

А так виглядає в середині.

Видніється Монблан, найвища точка Європи.

Внизу їдальня, де харчуються працівники CERN. Ми теж перекусимо пізніше.

Алеє іноді заклад виглядає так (2013 рік, фото надане Андрієм):

А поки походимо по кабінетах головного корпусу ЦЕРНу.

Головна переговорна кімната.

На стінах Нобелівські лауреати.

Даша, Віка, Андрій.

Візитка Яроша замість протирадіаційного захисту 🙂

Актовий зал.

Такі тут місця.

Вирішили перекусити. Пішли в їдальню. Тут шведський стіл, їжа на вагу. Дивно, що не приймають банківські картки, тільки франки та євро. Останні по невигідному курсу і решта франками. На двох з Вікою поїли на 25 євро: 2 страви з картоплі та овочів, салат, чай та бокал вина.

Ситі і задоволені. Візитка Яроша теж позувала. 😀

Ще один контрольний пункт: CLIC Test Facility (CTF).

Елементи прототипу лінійного прискорювача CLIC.

Це модель CLIC-a, який хочуть побудувати, але навряд чи побудують. Якщо не помиляюся, довжиною 80 кілометрів. Та наразі немає фінансування.

Масштабна модель надрукована на 3D принтері. І так – 80 километрів…

Детектор CLIC-а в розрізі.

Шукаємо, які ще кабінети відкриті і куди можна завітати.

А сюди нас не впустила система доступу.

Прискорювач LEIR: Low Energy Ion Ring, який ганяє іони свинцю.

Вимикачі ключами.

Дуже сподобалося, що на рецепшені в американському корпусі, про який згадувалося раніше, на велкикий екран виведені всі ІТшні сервіси. Видно їх здоров’я. Цікаво було б поспілкуватися із системними адміністраторами CERNу!

А це веб кластер.

Велосипеди. Бери і їдь.

Ми гуляли до вечора. Тож коли по розкладу були остані автобуси прийшлося їхати додому. День був дуже цікавим, позитивним, наповненим новими враженнями, знайомствами, емоціями та знаннями.

Дуже дякуємо Андрію Носичу та його дружині Даші за екскурсію, витрачений час та чудесний настрій! Сподіваємося побачитися в Барселоні ; )

P.S. Дякую за правки та підказки snoop58

Stay tuned!