Boca do Inferno. Кашкайш, Португалія

   Під час перебування в Кашкайші  (кілька годин після Cabo da Roca) ми не встигли нічого побачити, крім вечірнього міста, та зробити кілька фото на оглядовому майданчику біля “Пащі Диявола”. Але так як було дуже темно, то самої “пащі”  не побачили. Тож мали на меті повернутися в Кашкайш. Вранці, на 7 день перебування в Португалії із знайомого та вже рідного Rossio вокзалу вирушили потягом до Кашкайша. Їхати приблизно 20 хвилин. З вікна вагону відкриваються зоворожуючі краєвиди і Ви не зчуєтеся, як вже треба буде виходити в пункті призначення 🙂

Попередні пости про Португалію 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9.

Платформи на вокзалі в Кашкайші.Місто.

Praia do Peixe, пляж в центрі Кашкайша.

Сюди приходять сім’ями.

Якір.

“Човники” в порту.

Правильні вузли.

Замок Casa de Santa Maria.

Маяк The Farol de Santa Marta.

Цитадель в Кашкайші.

Круто, як в них так виходить…

Котів дуже багато в місті.

Якщо в Лісабоні я майже не бачив велосипедистів, то в Кашкайші їх багато.

Ось така комбінована велодоріжка для велосипедистів та бігунів.

В одну сторону велики, в іншу бігуни. Рух правосторонній, організований.

А це дві українки, принаймі сперичалися українською: кого з них я фоткав =)

Є і такі “машинки”. Їм теж можна рухатися велодоріжкою, а вот дядько порушує 😉

І сімейні веломобілі.

І навіть для компанії. Клас, чи не так?

Океан.

   В трьох кілометрах на захід від Кашкайша на березі Атлантичного океану є місце, яке вже багато століть називається Boca do Inferno, що в перекладі із португальської означає: “Пекельна паща”. Тут, всередині величезної скелі, дощ , вітер і хвилі океану створили своєрідний колодязь. Через невеликий грот, з кожним накатом хвиль, цей колодязь заповнюється водою. Могутні хвилі, вдаряючись з великою силою об скелі, розбиваються на частини, піняться, і створюють ревучий звук, особливо сильний у вітряну погоду. Саме за ці жахливі звуки і киплячі всередині колодязя хвилі, це місце і назвали “Пекельна Паща”, або “Ворота Пекла”.

Щоб зазирнути в цей самий Рот Пекла, можна спуститися з боку дороги по кам’янистому схилу. Але це дуже небезпечно. Не рекомендую.

Маяк.

Рибаки, яких ми вже бачили вночі пару днів тому. (Фотки для Василя Мухара).

Проходили якісь тренування напевно, дуже красиво і дуже далеко. 300 мм лінза.

Люди приходять сюди,

щоб помилуватися океаном,

чи просто відпочити та поспілкуватися.

Хвилі дуже гарно розбиваються об скелі. Це заворожує. Можна спостерігати годинами.

Далі берег стає пологим.

Внизу видно вирубані в скелі сходи. Раніше туди можна було спуститися з другого боку містка (на фото не видно). Зараз спуск завалений. Цікаво чим чи ким.

Ось що витворила природа.

Ну хіба не краса???

Дорога назад. Муніципальний Музей, Кашкайш.

Кльовий знак.

Робота кипить.

Кораблик.

Кайтер.

Чайка.

Якось так в цей раз.

Stay tuned:)