Неймовірне Шатілі, Грузія

   На третій день перебування в Грузії, після прогулянки по Тбілісі, Блошиному ринку та інших цікавих місцях столиці, ми вирушили в гори. За нами приїхав наш гід Георгій Хучуа на цікавій машині, раніше таких я не бачив – Mitsubishi Delica. Напевно ліворульних їх не буває 🙂 Ми завантажили речі та їжу і вирушили в путь. Попереду нас чекали гори, багато кілометрів треба було подолати. Ми прямували в селище-фортецю Шатілі, що в Хевсуреті. 

Область Хевсуреті – невеликий регіон на півночі країни завжди була особливою в Грузії. Ця особливість полягала не тільки в важкодоступності цього регіону, але і в особливій місії, яку грузинські царі покладали на хевсурів, які тут проживали. Головним їхнім завданням було захищати кордони країни від вторгнення інших гірських народів, які населяють Кавказ. У середньовіччі хевсури навіть звільнялися від усіх податків і їх охоче брали в царське військо. За деякими даними хевсури – це осілі хрестоносці, які піддалися чарівності цієї країни і залишилися тут. Хевсуреті лежить на кордоні з Чечнею і саме з цим народом хевсури воювали найчастіше. Найбільші і укріплені селища ставили на кордоні, і однією з таких фортець-селищ стало Шатілі і єдиною професією його жителів була війна з чеченцями. Сьогодні Шатілі – це музей під відкритим небом. Все селище знаходиться під охороною ЮНЕСКО.

1. Перед виїздом перевірка колес. Тарифи на дверях.

2. Жинвальське водосховище.

3.

4. Чистенька водичка.

5. Будь який маршрут має розпочинатися із смачного перекусу 🙂  Чекаємо хінкалі та вино. 

6. Зруйнований міст. На нашому шляху траплялося багато цікавого.

 

7. Наприклад, в горах цей будинок. Поруч немає поселень і здогадуйся що це і для чого тут.

8. Ми поїдемо через перевал Медвежий Хрест.

9. А грузини тут навіть на малолітражках проходять.

10. Дорога до Хевсуреті погана,  часто розмиває дощем. Через це її приходиться поправляти. Міський транспорт сюдою їздить, але дуже рідко, раз в кілька днів. Туристричних маршрутів наразі немає. Тому трапляються місцеві чи мандрівники, які точно знаючть чого і за чим їдуть. Випадкових немає. Але, насправді, дорожні роботи ведуться. Тому за кілька років регіон, куди ми прямуємо, буде туристичним, як й інші райони. 

11. Міцубісі Деліка – це прям улюблениця грузинів. Вони обожнюють цю машину за всюдипрохідність та надійність. Тюнінгують так, як тільки можна. Зустрілися сестрички 😀

12. Краса та велич просто заворожує. Всіх. Навіть тих, хто не любить гори…

13.

 

14.

15. Водоспад в горах.

16. Тим часом прибуваємо на місце. Тут глушина, ледь працює мобільний зв'язок. Київстар роумінг відвалився, виручив МТС. В очі кидається ця "міні" антенка. Ми поселилися у гестхаусі та пішли бродити околицями.

17. Церква Благовіщення.

 

18. У кожного будинку в Шатілі є спадкові власники.

19. Була волога та дощова погода. І дуже свіже повітря.

20. Цікаво побродити між будинками та відчути атмосферу старовини, яка тут збереглася і в наші дні.

21. В тих хатинках роблять дуже смачний сир. Мммм! Ням.

22. Сучасні поселення Шатілі.

23. Велич гір, простір. Захоплення!

24. Будинки в Шатілі в середині виглядають так. Колись тут жили люди. І навіть в наші дні спадкоємці іноді живуть тут влітку. Таке собі єднання з минулим. Круто!

25.

26.

27. А здогадайтеся що це? Так. Туалети. Все вилітало в прірву 😀 Старі автентичні зігнили, а це сучасні реінкарнації, щоб показати туристам, як все виглядало. Отворів в них вже немає 🙂

28. Мальовничі краєвиди.

29.

30.

31. Цікаво чи тут колись були перекриття? І як все виглядало тоді…

32. Річка Аргун. 

33.

34. Є в старих будинках 2 хостели. Це один з них. 

35.

36. Яка краса!!!

37. Всього кілька машин. Цікаво, як скоро туристи окупують це чудове селище…

38. Розташоване селище на висоті 1400 метрів в ущелині річки Аргун.

39. Корови альпіністки. 

40.

41. Ввечері хотілося познимкувати зоряне небо. На вулиці дуже темно і тихо, сприятливі умови. Але господарі дому нам організували таку вечерю! А ще зібралася дуже цікава компанія і наші посиденьки затягнулися до пізньої ночі, а вранці потрібно рухатися далі, адже попереду стільки цікавого. А часу так мало…

42. Вигляд з вікна нашого гестхаусу наступного ранку.

43. Нам потрібно рухатися далі, а так не хочетьс покидати всю цю красу, я б із задоволенням провів би там кілька днів!

44.

45. Їдемо в Муцо.

46. Російський кордон.

47. По дорозі в Муцо на схилі гори збереглися кілька склепів….

48.

49. …з розсипом кісток і черепів.

50. Кажуть, що це не звичайні склепи. Сюди приходили люди, хворі чумою чи чорною віспою. І лягали на кам'яні лави…

51. І лежали в очікуванні смерті …

52. Будинок та вартова башта в Муцо, але про це іншим разом.

Шатілі варте , щоб там побувати, тож поспішіть, поки воно ще не переповнене туристами. Поки все автентичне та базкоштовне. Адже з кожним днем на нашій планеті все цікаве стає туристичним і втрачається шарм. 

Подорожуйет і Stay tuned! 😉