Мототрафік у В’єтнамі

Одне із перших вражень про В'єтнам – мототрафік та кількість мопедів. Ще в таксі із аеропорту в готель тут здивувало, що таксист сигналить постійно, а ще на дорозі дуже багато байків в порівнянні з Тайландом, і це все актуально навіть в дуже пізній час. Але справжню метушню ми побачили наступного ранку по дорозі в центр Хошиміну.

Так як в країні не дуже добре із громадським транспортом, в'єтнамці пересуваються на мопедах. Кажуть, що в Хошиміні на 8 мільонів людей припадає 7 мільонів байків. Вони всюди: на дорогах, на тротуарах, в провулках, магазинах, квартирах, закладах. В годину пік (а це 8 ранку та 17-18 вечора) люди на байках їздять по тротуарах та пішоходних зонах, хоч останніх взагалі майже не лишилось через окупацію байками. Коли мій новий друг Енді, з яким я познайомився в літаку, казав, що у Сайгоні дуже погано ходити пішки, в порівнянні із Бангкоком, я йому не вірив. Але провівши в місті днів вісім, я зрозумів, що він мав на увазі.

1. Байки їдуть на тебе, по тротуару! Там де пішохідна зона є ширшою з боку будинків та закладів все запарковано. Тому тобі діватися нікуди, а їм треба… Вони сигналять, їдуть на тебе… Ось так 🙂 Аудіо запікано через мої матюки з незвички 😉

2. На мості вузенький тротуар, але по ньому також їдуть наймудріші. Бо їм треба! Позаду – тітонька на велику, попереду – мопеди, ліворуч – поручні мосту, праворуч – проїжджа частина. Було гірше, ніж на відео, просто я від афігєнія не додумався зафільмувати 🙂

3. Мопедів тьма! Хоча через них важко бути пішоходом, спостерігати як вони рушають і як пересувається весь цей мурашник – дуже круто! Відео не передасть всіх цих маштабів 🙂

4. А ось перейти дорогу на пішоходному переході, на "зебрі", дуже важко. Вам майже ніхто ніколи не зупиниться, якщо Ви не обнаглієте та не підете в наступ.

5. На світлофорах мопедисти також порушують і їдуть на червоне. В Тайланді, як на мене, все набагато цивілізованіше. Ось, до прикладу, відео, де всі чемно чекають, хоча можна проскочити. У В'єтнамі вже б знайшлося кілька чітерів. Я досить прискіпливо спостерігав за рухом, тому знаю, про що кажу. У Тайланді із перетином "зебри" також не дуже.

Але за кілька днів до цього звикається: перестаєш дивуватися, злитися (я так і не зміг, але кажуть – можливо), починаєш розуміти, що люди вимушені жити із такою кількістю мопедів, бо іншого виходу немає. Транспорту мало, він курсує погано, людей багато, машини дуууже дорогі… Залишаються байки. В когось вони "ретро", в когось звичайні, в когось дуже круті. Через їх надмірну кількість і з'явилися ось такі паркінги повсюду. Так, вони забрали багато тротуарів. Але інакшого виходу просто немає. Єдине, чого я не можу зрозуміти, як можна паркуватися в ряд перед входом в магазин чи кафе, щоб реально не було проходу і тобі потрібно було пролізати бочком – це взагалі піпєц! 🙂

6. Один із паркінгів. Іноді навіть прохід для людей заставлений мопедами і нічого не залишається, окрім піти по дорозі.

7. На автобанах є окремі дороги для мопедів.

8. Незвичне видовище, правда?

9. Люди умудряються їздити на маленьких байках цілими сім'ями: по 4 людини і з дітьми. А ще перевозити вантажі! Прямо на мопеді, або за допомогою різних причепів чи на інших рукотворних штуках.

10. Ось чувак транспортує курей.

11. Мототаксі теж є дуже багато. Є мій улюблений Uber, але значно більше мотів та більш популярний Grab. Останній переверший в моєму рейтингу убера і став моїм фаворитом. Шкода, що вони працюють тільки в Пд.Сх. Азії.

12. Вхід в кафе. Люди залишають ключі від своїх двоколісних коней. Я міг би припустити, що це для того, щоб можна було відігнати ТЗ в разі необхідності. Але більшість з них можна відбуксувати вручну, а знайти від якого мопеда конкретний ключ – дуже важко.

13. Діти ще не вміють читати, але вже знають, куди запхати ключа в мопеді, чи як включити запалювання. Їздять на мотах з малечку.

Звісно, що я не можу лізти зі своїми правилами в чужий монастир, осуджувати когось чи диктувати, як має бути правильно. Зрештою цього й не роблю – лише описую свої враження. А мопеди та їх водії залишили в моїй пам'яті дуже багато емоцій.

І на останок бонусне відео. У В'єтнамі у всіх автобусах є кондуктори. Так ось: крім продажу квитків вони допомагають пасажирам в посадці та висадці з автобуса. Іноді останній навіть повністю не зупиняється, а людину просто затягують на ходу. А на відео кондуктор допомагає пасажирці завантажувати багаж.

 

Stay tuned!